Відділ етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

Print
There are no translations available.

Відділ етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному створений з метою вивчення гончарства упродовж  XVIII–ХІ століть. Робота співробітників відділу полягає у збиранні та аналізі інформації про історичний розвиток гончарства, дослідження його як джерела для реконструкції  матеріального і духовного життя народу, відтворення комплексу світоглядних уявлень, втілених у глиняні вироби, визначенні впливу гончарства на формування етнічних особливостей населення, атрибутуванні пам’яток гончарства. Кожного року, завдяки польовим експедиціям колекція кераміки Музею поповнюється численними експонатами: глиняними виробами, предметами традиційного побуту гончарів.

 

 

 

 

 

Наукові співробітники відділу працюють над плановими науковими темами:

  • «Іван Зарецький та його  роль у збереженні, вивченні та популяризації гончарної спадщини українців (кінець ХІХ –  початок ХХ століття)»;
  • «Юрій Лащук та розвиток української керамології в другій половині ХХ століття»;
  • «Керамологічні колекції і проблеми музеєфікування гончарської спадщини України ХVІІІ–ХХ століть»;
  • «Василь Омеляненко: життєпис, творчість, гончарська спадщина»;
  • «Глина і глиняні вироби в народній медицині та магічній лікувальній практиці українців;
  • «Складання картографічного «Атласу українського гончарства» (осередки, інструменти, асортимент, термінологія, звичаєвість»;
  • «Термінолексика гончарів – джерело вивчення еволюції гончарства України» «Гончарство і етнічний світогляд ХVІІІ–ХХ ст.»;
  • «Традиційне цеглярство на Полтавщині в другій половині ХVІІІ – першій половині ХХ століття»;
  • «Глиняні вироби у традиційній культурі слов’ян»;
  • «Експансіонізм та дифузіонізм українського народного гончарства другої половини ХІХ – першої половини ХХ століття (до проблеми впливів та взаємовпливів суміжних з Україною традиційних культур)»;
  • «Глиняний посуд у весільному обряді Полтавщини»;
  • «Глиняний посуд у культурі харчування українців (кінець ХІХ – початок ХХІ століття)».

Першочергове завдання наукових співробітників відділу – формування потужного інформаційного банку даних про гончарство шляхом опрацювання архівних документів, вивчення наукової літератури активної польової діяльності. З метою обстеження колишніх гончарних осередків, збирання інформації про гончарний промисел, пошуку матеріалів до планових наукових тем, поповнення фондової колекції Музею гончарними виробами та предметами традиційного побуту кожного року співробітниками відділу проводяться керамологічні пошукові експедиції до гончарних осередків України.

 

 

 

 

 

У 2009 році відбулися експедиції до Полтавської (Опішне, Міські Млини, Попівка, Малі Будища, Лютенька, Поставмуки, Велика Павлівка, Гадяч), Черкаської (Мельниківка), осередків фарфоро-фаянсового виробництва Київської (Васильків), Житомирської (Баранівка, Довбиш, Кам’яний Брід, Коростень, Городниця), Тернопільської (Тернопіль), Закарпатської (Берегове, Виноградів, Іршава, Хуст), Вінницької (Маньківка), Рівненської (Березне), Хмельницької (Полонне), Харківської (Буди) областей. Звіти про експедиційну діяльність відділу зберігаються в Національному архіві українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.

 

 

 

 

 

За 2009 рік наукові співробітники відділу опублікували 46 наукових та науково-популярних статей, взяли участь у 11 наукових конференціях, 4 симпозіумах, 1 конгресі, 3 науково-практичних семінарах та 2 наукових читаннях, стали переможцями (Костянтин Рахно) та лауреатами (Олена Щербань) Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки «КеГоКе-2009».


 

Про виконання наукового проекту «Гончарство Опішного в іменах його майстрів»

There are no translations available.

Жителька Опішного із гончарними виробами. Опішне. 2007. Фото Людмили Метки. Приватний архів Людмили Метки. Публікується вперше. Паркан із гончарним посудом. Опішне. 2007. Фото Людмили Метки. Приватний архів Людмили Метки. Публікується вперше.

   Протягом 2007–2008 років співробітники Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України в рамках наукового проекту «Гончарство Опішного в іменах його майстрів» провели комплексну експедицію, метою якої було зібрати інформацію про місцеве гончарство.
    Учасниками експедиції був зібраний величезний масив інформації про діяльність гончарних підприємств Опішного та гончарних навчальних закладів, які функціонували в селищі з різною періодичністю із кінця ХІХ століття, зокрема про їх учителів, та учнів. Отримана інформація про гончарів, про обсяги їх виробництва, місця збуту продукції. Вдалося зібрати відомості про невідомих до цього часу гончарів-кустарів. Цінні документи, зокрема посвідчення про нагородження гончарів різного роду медалями чи орденами та свідоцтва про народження, метрики, свідоцтва про смерть, дадуть змогу встановити біографічні дані того чи іншого гончаря.

Наукові здобутки керамологічної експедиції до Оренбурзької області (Російська Федерація)

Print
There are no translations available.

Наталія Визір,
науковий співробітник
Відділу етнографії гончарства
Національного музею-заповідника
українського гончарства в Опішному

 

   

    Одним із першочергових завдань, над якими працюють науковці Відділу етнографії гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, є вивчення життя та творчості дослідників-керамологів. Нагальною проблемою сьогодення є встановлення об’єктивної, достовірної наукової біографії вчених, що передбачає залучення якнайбільшої кількості документів, детального вивчення нагромадженого фактичного матеріалу.
    У рамках проекту з формування фундаментального Національного біобібліографічного словника «Українські керамологи», який міститиме широкі наукові нариси про життєвий шлях дослідників, їх творчий доробок, у тому числі введені в науковий обіг досі невідомі рукописні матеріали, науковий співробітник Наталія Визір працює над плановою науковою темою «Іван Зарецький та його роль у збереженні, вивченні та популяризації гончарної спадщини українців (кінець ХІХ – початок ХХ століття)».
   Іван Антонович Зарецький (1857–1936) – відомий український керамолог, археолог, музеолог, колекціонер, краєзнавець, поет, природознавець і фотограф. З 1886 року дослідник був членом Московського товариства любителів природознавства, антропології й етнографії, Московського археологічного товариства (з 1890), дійсним членом Полтавської вченої архівної комісії, членом Воронезької та Оренбурзької вчених архівних комісій, членом-кореспондентом Руського музею імператора Олександра ІІІ та Державного історичного музею СРСР, співробітником музеїв Полтави, Санкт-Петербурга, Оренбурга, почесним громадянином Полтави, особистим почесним громадянином Воронежа. Він також є автором численних наукових праць, зокрема першої в Україні та в Російській імперії керамологічної монографії «Гончарный промысел в Полтавской губернии» (1894). Колекції старожитностей, зібрані Іваном Зарецьким, зберігаються в музеях України й Російської Федерації, зокрема в Полтавському краєзнавчому музеї, Російському історичному музеї (Москва), Російському етнографічному музеї (Санкт-Петербург), Оренбурзькому краєзнавчому музеї (Оренбург).
Для повного й всебічного висвітлення життєвого шляху й багатогранної діяльності відомого українського керамолога Наталія Визір провела наукову експедицію до Оренбурзької області (Російська Федерація), де впродовж 1915–1936 років Іван Зарецький вів активну краєзнавчу, музейну, археологічну діяльність.
Оскільки для формування основи ґрунтовних наукових розвідок украй важливою є інформація про існуючі архівні документи, опрацьовано фонд Івана Зарецького, що зберігається в Оренбурзькому обласному історико-краєзнавчому музеї, фонди матеріалів Державного архіву Оренбурзької області, літературні джерела Оренбурзької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Н.К.Крупської, архівні документи відділу ЗАГС Кувандицької райдержадміністрації.

Print
There are no translations available.

Наталя Визір,
старший науковий співробітник Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному

На часі розвиток керамологічної біографістики


Динамічний поступ української керамології неможливий без дослідження персоналій. На жаль, історіографічна керамологічна література не має жодної ґрунтовної праці, яка б висвітлювала біографію окремого вченого – дослідника українського гончарства. Як наслідок,  не зібрано й не систематизовано напрацювання попередників. Тому, одним із першочергових завдань, над яким працюють науковці Відділу етнографії гончарства, є вивчення життєвого та творчого шляху вчених-керамологів  – їхніх досягнень, прагнень, наукових пріоритетів,  особливостей становлення як керамологів, впливу історичних чинників на формування наукових поглядів, внеску в розвиток української науки.